|
|
|
АРХІВ НОВИН |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 | 31 | | | | |
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
НОВИНИ
2010-03-10
Віктор Ющенко сьогодні у Львові візьме участь у заходах із вшанування 149-річчя з дня смерті Тараса Шевченка Президент України (2005-2010 рр.), лідер Політичної партії «Наша Україна» Віктор Ющенко прибув на Львівщину. Одразу ж з аеропорту Віктор Ющенко приїхав у центр Львова і поклав квіти до пам`ятника Тарасові Шевченку на проспекті Свободи. Разом із ним до пам`ятника прийшли голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, голова Львівської обласної держадміністрації Микола Кміть та міський голова Львова Андрій Садовий. Окрім цього, заплановано що Віктор Ющенко у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької зустрінеться з представниками львівської інтелігенції та проведе круглий стіл з журналістами із західних областей України.
| 2010-03-09
 Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник взяв участь в урочистостях присвячених 196-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Спільно з головою Львівської обласної державної адміністрації Миколою Кметем та міським головою Андрієм Садовим, Мирослав Сеник поклав квіти до пам'ятника Кобзареві у Львові.
Також голова обласної ради взяв участь в офіційному прийомі для лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Завершаться святкування урочистою академією в Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької.
| 2010-03-06
В Афінах відкрили пам`ятник Тарасові Шевченку Делегація Львівської обласної ради в складі голови обласної ради Мирослава Сеника та депутатів обласної ради Лариси Федорів, Володимира Креховецького, Лева Захарчишина, сьогодні, 6 березня взяла участь в урочистому відкритті у столиці Греції Афінах пам’ятника Тарасові Шевченку.
Автором погруддя став відомий український скульптор, професор Львівської національної академії мистецтв Володимир Одрехівський. У 2008 році на спорудження пам`ятника Тарасові Шевченку в Афінах Львівська обласна рада виділила 150 тис.грн. Висота мармурового Кобзаря - один метр. Встановили його в парку району Гуді Муніципалітету Зоррафу. Наразі це вже 47 монумент Шевченку за кордоном.
Під час урочистої церемонії голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник зазначив, що «відкриття пам`ятника Тарасові Шевченку – це подія, яку важко переоцінити. Греція та Афіни – це колиска європейської демократії та культури. Шевченко у своїй творчості неодноразово звертався до грецької міфології. Сьогодні так склалося, що у Греції є велика українська громада. Очевидно, що відкриття пам`ятника сприятиме згуртуванню української громади, свідчитиме про те, що Україна – європейська держава з великими культурними цінностями. Львівська обласна рада сьогодні, як ніколи, відчуває потребу збереження серед молодого покоління українців поваги до постаті Великого Кобзаря.»
В програмі перебування делегації Львівської обласної ради в Афінах також ознайомлення з «Українсько-Грецьким діловим та культурним центром», з роботою Посольства України в Греції, зустріч з Губернатором області Східна Аттика Леонідасом Курісом, Генеральним секретарем «Греко-української палати» Герасімосом Бугарсом, а також зустріч з мером Муніципалітету Нео Психіко Пантелісом Харокопусом для обговорення питань встановлення побратимських зв`язків з одним із міст Львівської області.
| 2010-03-05
Звернення Львівської обласної ради до Європейського Парламенту з приводу Резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні Львівська обласна рада звертається до Європарламенту з приводу ухваленої 25 лютого 2010 року Резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні, пункт 20 якої піддає сумніву Указ Президента України Віктора Ющенка про присвоєння Голові Проводу ОУН Степанові Бандері звання Героя України (посмертно), що розглядається Європарламентом як перешкода для вступу України в Євроспільноту, а також рекомендує новому українському керівництву переглянути рішення свого попередника. Крім того, в цьому офіційному документі вищого законодавчого органу Європейського Союзу безпідставно названо Степана Бандеру колабораціоністом під час Другої світової війни.
Ми, депутати Львівської обласної ради, переконані прихильники європейської традиції, вважаємо, що рішення Європарламенту не має жодного історичного й правового підґрунтя та базується на наклепі про так звану "співпрацю" ОУН з нацистською Німеччиною, яким свого часу комуністична пропаганда таврувала український національно-визвольний рух часів Другої світової війни. Це твердження є вкрай цинічним, адже Степан Бандера з початку липня 1941 року до жовтня 1944 року був в’язнем гітлерівського концентраційного табору Заксенгаузен, а двох його братів замордовано в іншому гітлерівському концтаборі Освєнцімі.
Дивним є той факт, що Європарламент ставить під сумнів рішення Нюрнберзького процесу, на якому було названо злочинців та колабораціоністів і визначено саме поняття "колабораціонізму". Ні Степан Бандера, ні очолювана ним Організація Українських Націоналістів, ні Українська Повстанська Армія не підлягають під поняття "колабораціонізму", означене на Нюрнберзькому процесі.
Загальновідомо, що, дізнавшися про Акт проголошення відновлення незалежності України від 30 червня 1941 року, який був ініційований Бандерою, Гітлер негайно видав наказ знищити цей рух: "Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Рейхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно заарештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники" (International Military Tribunal (IMT) Der Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militargerichtshof. - Nurnberg, 1945-1946, 42-vol. /014-USSR (No 7) XXXIX, ss. 269-270). В іншому документі нацистської Німеччини - "Звіт SD про події в Україні"(таємний), який до сьогодні знаходиться в німецьких архівах за номером BA R 58/222, - є повідомлення ч.26 від 23.10.1942 р.: "Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіма засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійності України".
Німецький суд у місті Карлсруе, розглядаючи справу про вбивство Степана Бандери агентом КГБ Сташинським, визнав фактичним організатором вбивства тодішнє керівництво СРСР. Причиною вбивства Бандери було те, що він став символом боротьби за незалежність України. Парламентська Асамблея Ради Європи засудила злочини двох тоталітарних режимів XX століття - нацизму і комунізму, фактично прирівнявши їх між собою. Тим більший подив, з огляду на це, викликає негативна оцінка Європарламентом особи Степана Бандери - одного з найвизначніших борців проти гітлеризму і сталінізму у світовому масштабі.
Львівська обласна рада, як повноважний представницький орган місцевого самоврядування області, де жив, навчався та розпочинав підпільну революційну діяльність Степан Бандера, у свій час виступала ініціатором присвоєння йому звання Героя України. Це рішення базувалося на ґрунтовному вивченні ролі Степана Бандери в національно-визвольній боротьбі українського народу у ХХ столітті.
Тому Львівська обласна рада вважає, що Резолюція Європейського Парламенту в пункті, який стосується присвоєння Степанові Бандері звання Героя України, має політичне забарвлення. Ми, депутати Львівської обласної ради, звертаємося до Європарламенту з проханням скасувати пункт 20 своєї ухвали. Вважаємо, що вердикт найвищого законодавчого органу Об`єднаної Європи має базуватися винятково на об'єктивних історичних фактах.
Прийнято на позачерговій XLV сесії
Львівської обласної ради
V демократичного скликання
03 березня 2010 року
Довідка:
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, Старий Угринів — † 15 жовтня 1959, Мюнхен) — український політичний діяч, ідеолог українського національного руху ХХ століття, лідер найбільш відомої української визвольної організації ОУН (р) [Революційна Організація Українських Націоналістів]
Степан Бандера народився в сім'ї священика 1 січня 1909 року. Він народився в Галичині, яка тоді була провінцією Австро-Угорщини і мала статус Королівства Галичини і Лодомерії. Це давало провінції деякі права на самоврядування, а народу — поняття про демократію, відмінні від тих, що існували в царській Росії. Його батько був священиком, але водночас і громадським діячем, підтримував створення селянами кооператив, просвітницьких та сільськогосподарських організацій. Після розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки він встановлював українську владу в Калуському повіті (районі), був депутатом парламенту ЗУНР від Калущини. Коли почалася війна, отець Андрій пішов в Українську Галицьку Армію капеланом. Таким чином Степан Бандера мав родинний досвід невдалої спроби встановити українську державу.
Восени 1919 року Степан Бандера вступає до української гімназії у Стрию, 70 км на південь від Львова, де мешкав його дід. В гімназії він вступає в українську скаутську організацію “Пласт”. У 1927 році Бандера закінчує гімназію, складає матуральні іспити. Він прагнув вступити до Української Господарської Академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина), але польська влада не оформила йому паспорта для виїзду за кордон. Наступного року Степан Бандера подає документи на аґрономічний відділ університету Львівської Політехніки. Тут він вчиться до арешту в 1934 році. Студентський період в житті Степана — це час його становлення як особистості, усвідомлення свого місця в суспільстві, міри відповідальності перед народом і друзями-однодумцями в боротьбі, формування власних поглядів на механізми боротьби за Українську Державу.
Під час навчання у Львові він був членом українського товариства студентів Політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро агрономічного товариства «Сільський Господар», в рамках діяльності «Просвіти» (організації, яка займалася культурно-просвітницькою роботою) здійснював по неділях і святах поїздки в довколишні села з доповідями та допомогою в організації різних заходів. Керував церковним хором у Дублянах біля Львова, де проходили 3-й та 4-й роки його навчання в університеті.
У студентські роки Степан Бандера став членом української визвольної організації ОУН. В червні 1933 року його призначають керівником цієї організації Західних Українських Землях. За час його керівництва організація зосереджувалася в основному на суспільно-пропагандивній роботі, однак для зовнішнього спостерігача найбільш помітними були акції протесту проти масового вбивства людей голодом у СРСР та пацифікації українських сіл польською владою. В рамках першого протесту українські підпільники вбили у Львові представника НКВД (попередник КГБ) Майлова, а у відповідь на знущання польської жандармерії над беззбройними українськими селянами здійснили успішний замах на міністра внутрішніх справ Польщі. За це польський суд засудив Степана Бандеру, як керівника акцій до смертної кари, зміненої на підставі амністії на довічне ув’язнення.
Після поділу Польщі відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Бандера звільняється з тюрми, переходить на радянську сторону і знову організовує там підпілля. Потім переходить на німецьку сторону і починає готувати з тих українців, які були вимушені залишити зону радянської окупації, групи для організації української державної влади у випадку радянсько-німецької війни. Розуміючи, що домовитися з Радянським Союзом про незалежну Україну неможливо, він і його політична сила на початку намагалася не конфліктувати з німецькою стороною, щоб не створювати боротьби за незалежність відразу з двома світовими потугами. Він навіть намагався використати німецькі інтереси в боротьбі проти СРСР для підготовки майбутніх державних кадрів української держави, це стосувалося в першу чергу підготовки фахових офіцерів для армії. Однак політична реальність швидко скоригувала плани української визвольної організації і поставила її перед фронтом боротьби з обома учасниками конфлікту – і з Німеччиною, і з СРСР. На дев’ятий день війни між СРСР і Німеччиною ОУН проголосила у Львові, 30 червня 1941 року Акт відновлення Української держави і створила міжпартійний уряд. Німці відразу заарештували Степана Бандеру і прем’єр-міністра Ярослава Стецька, вимагали відкликати Акт, а після відмови ув’язнили обох в концтаборі Заксенгаузен. Разом з ними були ув’язнені інші міністри українського уряду. Двох братів Степана Бандери, Олександра і Василя, ув’язнюють в концтаборі Аушвіц, і там знищують, незважаючи навіть на те, що Олександр був одружений на племінниці італійського міністра закордонних справ Чіано, й італійський уряд, який був союзником Німеччини, намагався його визволити звідти. Одночасно ґестапо почало репресії та розстріли членів ОУН, про що свідчать численні документи в німецьких архівах. Практично в цей же час радянські репресивні органи розстрілюють в київській тюрмі батька Степана Бандери, отця Андрія, вказуючи у вироку, що основна вина розстріляного – лідерство в ОУН його сина.
Однак ОУН продовжила боротьбу з німцями, і напередодні Сталінградської битви, восени 1942 року об’єднала окремі партизанські загони в Українську Повстанську Армію, яка звільнила від німецької окупації значні райони північно-західної України. Командиром цієї армії став Роман Шухевич, близький соратник Степана Бандери. Більшість вищих офіцерів цієї армії встигли отримати військову освіту в німецькому війську до початку німецьких репресій проти ОУН. Однак була й частина офіцерів, які отримали освіту в радянській армії, і також прагнули боротися на незалежну Україну.
Після відступу німецьких військ з України, боротися проти незалежності України стали радянські війська, причому не фронтова армія, а спеціальні частини МГБ (попередника КГБ). Ця боротьба продовжувалася до середини 1950-х років, коли КГБ вдалося затримати останнього командира УПА Василя Кука. Однак члени ОУН продовжували боротьбу в радянських концентраційних таборах ГУЛАГу, організовували там повстання та вели пропагандивну роботу за розвал Радянського Союзу серед інших етнічних груп під загальним гаслом “Свобода народам – свобода людині!”. Вони отримали від радянського тоталітарного режиму довгі терміни ув’язнення, 25 років, а дехто й додаткові терміни, так що в тюрмах вони зустрілися з радянськими дисидентами періоду після Хрущова, і разом вели боротьбу за права людини.
Степан Бандера після поразки Гітлера опинився в американській окупаційній зоні Німеччини і почав розбудовувати українські еміграційні організації, які мали на меті продовжити боротьбу за незалежність України. Він багато пише як публіцист, і в цій ролі так само був небезпечний для керівництва СРСР. Тому на найвищому рівні ЦК КПРС було прийнято рішення про його знищення, і КГБ послало в Німеччину добре навченого кілера зі зброєю, яка стріляла отрутою. Бандера був убитий в Мюнхені 15 жовтня 1959 року на порозі власного дому. Однак КГБ прорахувалось з вибором кілера – він боявся, що його теж знищать, і втік в американську зону Берліну за день до зведення Берлінської стіни, та здався в руки німецьким властям. В Карлсруе відбувся суд над ним, на якому німецькі судді визнали, що організатором і замовником вбивства є радянський уряд. Цілий світ дізнався, що Радянський Союз посилає своїх аґентів у інші країни, щоб знищувати невигідних для себе людей.
Вбивши Степана Бандеру, КГБ не змогло ані розгромити ОУН, ані послабити прагнення українського народу до незалежності. Українська держава існує під тими самими символами, за які боровся Степан Бандера. Інших політичних сил, які в період існування Радянського Союзу декларували б про прагнення створити незалежну українську державу, на території сучасної України просто не було. Гімн, прапор і герб сьогоднішньої України — ті ж, які проголошувалися ОУН тоді, коли ґестапо вимагало від Степана Бандери відкликати Акт відновлення Української Держави в червні 1941 року. А оскільки Україна просто не має іншого визвольного руху, який би так довго вів боротьбу при повній підтримці народу (за оцінками КГБ через УПА та підпілля пройшло біля 500 000 людей), то особа Степана Бандери стала символом боротьби українського народу за незалежність. Тому йому ставлять пам’ятники в містах і селах, називають його іменем вулиці, і навіть існують фольклорні пісні невідомих авторів періоду СРСР, присвячені саме йому. У Бандери немає конкурентів на місце цього символа в історії України, і тому незалежно від зовнішньої думки інших політичних сил, він залишиться для українців символом боротьби, за яку він спочатку сидів у польській тюрмі, потім в гітлерівському концтаборі, а врешті загинув від рук агента КГБ.
| 2010-03-05
Влада Львівщини віддала шану Головнокомандувачу УПА генерал-хорунжому Роману Шухевичу 60 років тому, 5 березня 1950 року під Львовом, в маленькому селі Білогорща, прийняв свій останній бій Головнокомандувач УПА генерал-хорунжий Роману Шухевич. Сьогодні в будинку, де була криївка генерала меморіальний музей, навпроти нього - пам'ятник “залізному генералові”.
Ветерани визвольних змагань, представники громадських організацій та політичних партій, представники влади області та міста зібралися біля пам'ятника Головному Командирові Української Повстанської Армії для спільної молитви та участі у вічі. Представники влади та громадськості поклали квіти до пам’ятника Р.Шухевича.
Першим до присутніх звернувся син генерала Герой України Юрій Шухевич. Він згадав, як починалося вшанування пам'яті генерала – “ще 20 років тому на цьому місці ніхто не згадував про УПА, говорили про Січових стрільців, а ось згадати повстанців не відважились. Однак, група молоді насипала невеличку гору і поставила хрест, а 5 березня 1990 року пройшло нечисленне віче тих, кого боліло серце за Україну. Відтоді тут щороку збираються люди і згадують своїх славетних героїв.” Зараз, за словами Ю. Шухевича, “коли дві, зовсім не українські сили, борються за владу, нехтують волею народу, спомини є надзвичайно важливими. Нам потрібно боротися за українську Україну, незалежну ні від кого. Таким прикладом для всіх є армія нескорених, яка не обирала менше чи більше зло. Хай це стане прикладом для нас, не піддаваймося на спокуси, а пам’ятаймо про українську державу!”
Зі словами пошани виступили перший заступник голови Львівської обласної ради Роман Ілик, заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Ігор Держко, міський голова міста Львова Андрій Садовий, голова Львівського крайового братства ветеранів ОУН-УПА Олесь Гуменюк, представники громадських організацій та політичних партій.
Довідка:
Від весни 1948 р. до загибелі Головний командир УПА перебував у підпільній штаб-квартирі у с. Білогорща, де і загинув 5 березня 1950 р. у бою з окупантами.
Радянські органи за життя й після смерті переслідували всю родину Шухевича. У масовому вбивстві в'язнів у львівських Бригідках перед приходом німецьких військ загинув брат Романа Юрій. Мати Євгенія Шухевич, дружина Наталя Березинська та сестра Наталя були заслані, а малолітній син Юрій Шухевич та донька Марійка передані до дому безпритульних.
Через п'ятдесят один рік, 23 жовтня 2001 року, з метою увічнення його пам'яті тут на цьому ж місці – місці останнього бою Головнокомандувача УПА, було створено меморіальний музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича при Львівському історичному музеї
Згідно зі спогадами одного з колишніх офіцерів НКВС СРСР, які вивозили тіло Романа Шухевича, 9 березня 1950 року, вони отримали вказівку вивезти тіло генерала “Тараса Чупринки” — Романа Шухевича за межі Західної України і спалити його, а попіл розвіяти. Вони це зробили на лівому березі Збруча, навпроти міста Скала-Подільська. Недогорілі залишки кинули в Збруч.
2003 року в околицях місця, де спалили тіло, поставили пам'ятний хрест.
2005 року в результаті пошуку в річці Збруч, в яких брали участь дві бригади водолазів, знайшли обгорілі людські кості. Тепер слово за експертами, які повинні ідентифікувати ДНК останків та порівняти їх з ДНК сина генерала Шухевича — Юрія. Наразі результатів ще не має.
13 жовтня 2005 р. на тому місці урочисто відкрили пам'ятний знак.
12 жовтня 2007 року указом Президента України В.Ющенка “за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження та 65-ї річниці створення Української повстанської армії” посмертно нагороджений званням Героя України.
| 2010-03-03
У Львівській обласній раді приймуть програму підтримки ініціатив територіальних громад Під час засідання Обласної асоціації місцевих рад “Ради Львівщини” Мирослав Сеник розповів про ініціативу обласної ради започаткувати обласну програму на підтримку ініціатив територіальних громад. Відповідні доручення для розробки такої програми були дані Львівській обласній державній адміністрації. На виконання цієї програми пропонується закласти в обласному бюджеті 2 млн. грн. Головною умовою фінансування проектів територіальних громад буде співфінансування громади базового рівня в розмірі 10% від суми всього проекту. Сума яку буде виділяти обласна рада на один проект не перевищуватиме 50 тисяч, таким чином протягом року можна буде підтримати не менше 40 проектів. Ця програма на думку голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника стимулюватиме ініціативність на місцях та дозволить вирішити важливі питання територіальних громад базового рівня.
| 2010-03-01
Звернення Львівської обласної ради до сеймика Підкарпатського воєводства Республіки ПольщаМи, депутати Львівської обласної ради, висловлюємо своє обурення заявою сеймика Підкарпатського воєводства Республіки Польща від 28 грудня 2009 року, в якій польські депутати вдаються до відвертого оббріхування ролі ОУН-УПА в історії України. Цю заяву вважаємо провокаційною та розцінюємо її як втручання у внутрішні справи України. Вважаємо, що заява є невдалим намаганням Польщі накинути українському народові власне, вкрай заангажоване та викривлене бачення історії минулого століття.
Європейська історія ХХ століття відзначалася важкими та кривавими сторінками, серед яких – дві світові війни. Чи не найбільше потерпів у них український народ, який боровся за свою державність. У 1918 – 20 роках руками більшовицької Росії та Польщі були знищені УНР та ЗУНР. У пам'яті українського народу назавжди закарбувались трагічні події т. зв. "пацифікації" 1930 року, а по суті, державного терору проти українського народу в тоталітарній Польщі під керівництвом Ю. Пілсудського. Трагічним символом цього періоду став концентраційний табір Береза-Картузька, створений польським режимом задля репресій проти українців. Ми пам'ятаємо також наслідки кривавої полонізації у міжвоєнні роки на Холмщині і Підляшші, здійсненої влітку 1938 року польською армією.
Нам не забути кривавих злочинів польських формувань – Армії Крайової (АК), "Кедиву АК" (Kierownictwo dywersjami АК), "батальйонів хлопських" та інших – на наших етнічних землях під час Другої світової війни, символами чого стали вимордовані українські села на Закерзонні: Павлокома, Сагринь, Пискоровичі, Малковичі. Жертвами такого аківського терору були і українці-галичани з міста Львова, сіл Лопушни, Пасіки-Зубрицькі. Значна частина поляків брала безпосередню участь в антиукраїнських акціях у складі німецьких поліційних допоміжних формувань (202-ий шуцманшафтбатальйон на Волині).
Не забути нам також фактів тісної співпраці АК із радянськими диверсійними загонами НКВД і Червоної Армії та їх спільних дій з метою винищення мирного українського населення. Сотні членів АК згодом добровільно стали "стребками" – бійцями "істребітєльних батальйонов НКВД" і продовжили свої звірства після війни. У результаті депортації українців у 1944 – 46 роках із Закерзоння та під час т. зв. операції "Вісла" у 1947 р., проведених комуністичною Польщею, сотні тисяч українців були насильно депортовані зі своїх рідних теренів. Непокірних знищували в концтаборі Явожно.
У горнилі Другої світової війни чи не єдиними захисниками українців виступили національні формування Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Саме вони користувались всенародною підтримкою та боролися за незалежну Україну, не шкодуючи власного життя.
Прийнято на XLIV сесії
Львівської обласної ради V демократичного скликання
23 лютого 2010 року | 2010-02-26
Завтра у Львові на Личаківському цвинтарі поховають відомого українського історика Ярослава ДашкевичаПрограма заходів з поховання відомого українського історика, громадського діяча, Почесного громадянина м.Львова, керівника Львівського відділення Інститут української археографії та джерелознавства ім.М.Грушевського НАН України, доктора історичних наук, академіка НАН України,
професора Ярослава Дашкевича
Сьогодні, 26 лютого, о 17 годині труна з тілом покійного буде виставлена у приміщенні Львівського обласного товариства охорони пам’яток історії та культури (вул.Коперника, 40а), а о 19 годині розпочнеться парастас.
Завтра, 27 лютого, з 10 години розпочнеться прощання з покійним у храмі Святої Трійці (вул.Тершаківців). О 12 годині - заупокійна Літургія та громадська панахида.
О 14 годині процесія з прахом у супроводі ліцеїстів Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою ім.Героїв Крут за участю духівництва, представників громадськості і влади прямує до Личаківського кладовища за маршрутом: вул.Тершаківців- вул.Пекарська - вул.Мечникова.
14.30 год. - 15.30 год. - Личаківський цвинтар. Чин похорону Почесного громадянина міста Львова, академіка НАН України, професора Ярослава Дашкевича. Громадська панахида. Проголошення прощального слава від представників влади, наукових, освітянських установ та громадськості. | 2010-02-25
Зустріч з діловою місією польських підприємцівУ Львівській обласній раді 25 лютого відбулася зустріч учасників ділової місії польських підприємців з керівництвом Львівської обласної ради, Львівської обласної державної адміністрації та міської ради.
З українського боку були присутні перший заступник голови Львівської обласної ради Роман Ілик, перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Валерій П’ятак, начальник управління міжнародного співробітництва Львівської ОДА Лев Захрчишин, начальник головного управління економіки Львівської ОДА Д.Шмигаль, представники підприємств Львівської області та інші.
Польську сторону представляли працівники Посольства України в РП, а також представники Українського економічного центру в РП та польських підприємств.
Під час зустрічі польським гостям було презентовано економічний та інвестиційний потенціал Львівської області та м.Львова. | 2010-02-22
23 лютого, 10.00 – XLIV сесія Львівської обласної ради У вівторок, 23 лютого, о 10.00 у сесійній залі Львівської обласної ради розпочне роботу сорок четверта сесія Львівської обласної ради п’ятого демократичного скликання. |
|
|
|
|
Голова обласної ради Мирослав Сеник |
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
